Загрузка...

Памяти Тамилы Вирченко.


"Потягнуло на роздуми... 
Весь світ - театр і люди в нім - актори! 
Кожного дня нам потрібно когось грати. На роботі - уважного працівника, який тільки й думає про те, як краще і точніше виконати накази керівництва, а бо як втримати свій бізнес, знайти клієнтів.... вдома ми граємо уважну матусю чи татка (хоча іноді хочеться забити на все і не перевіряти уроки, не готувати борщ, котлети... і КОМПОТ!!!), на вулиці - красуню на підборах (або мачо без них)... Граємо...
Ти вранці встаєш, ледве стягуєш себе з ліжка, з напівзаплющеними очима робиш макіяж (чи голишся), біжиш на роботу, товчешся у транспорті, бо ТАК ТРЕБА!
І так іноді хочеш побути просто самим собою... Не малювати собі довгі вії (чи залишити брутальну щетину). Встати не тому, що ТРЕБА, а тому, що ХОЧЕТЬСЯ! Прокинутись не від набридливого звуку мелодії будильника, а від співу пташок, вилізти з палатки на приємну ранкову прохолоду, вдихнути на повні груди, зрозуміти, що ВИСПАВСЯ!!!!, глянути на годинник... Зі здивуваня побачити цифри 06:30... (а вдома ти ледве злазиш з ліжка о 07.00) ... і ще трьох-чотирьох товаришів, яким теж не спиться))) Розкласти разом багаття і поставити грітися воду на вранішню каву... а потім криками "ПІДЙОМ!!!ВОДА НА КАВУ ЗАКИПІЛА, БЕРІТЬ, А ТО ЧАЙ ЗАСИПЛЮ" розбудити решту групи... І буде кава, куліш, збір палаток і речей, пакування в бадарки, плюскіт весла об воду, втома у руках і радість від подоланого шляху. І ти розумієш, що саме це і є вона - ПРИРОДА і СВОБОДА!!!! 
Лише у туризмі люди не грають. Вони стають самими собою, такими, як є! І це відчуття щирості, дружби - найважливіше, що дає туристський похід!!!
Вибачте, що довго.... мене понесло:))"
                                   (Тамила Вирченко)














Вернутся к остальным мероприятиям>>